Ембер Свен народилася в Ризі (тоді – Латвійська РСР, нині – Республіка Латвія) в сім’ї інженера та вчительки російської мови. Дитинство вона провела в малекому, затишному містечку неподалік від столиці, в оточенні лісів та озер. Завдяки шкільному наставникові, з дитинства ввібрала в себе красу та чари латвійського фольклору й навчилася бачити їх навіть в буденних дрібницях. Роки потому це вміння допомогло Ембер вистояти в страшному випробуванні депресією. «Навіть в найпохмуріші часи всередині мене вперто жевріло світло надії. Я знала, що це ще не кінець, що зневіра та біль – це просто частина шляху без сонця, й треба міцно тримати свого ліхтаря перед собою, аби не заблукати». Саме тоді до Ембер і прийшли її перші герої – Сумний Клоун та лялька с серцем, що б’ється. «Й ми пішли разом, їм теж було лячно, але самотнім ніхто з нас більше не був».
«Шлях до Радозем’я» – перша книга Ембер Свен. Ця книга про любов до себе, про віру в себе, про те, як відшукати світло, коли здається, нібито навкруги – сама лише суцільна пітьма.
«Й я звертаюся до кожної людини, якій наразі важко та боляче: не бійся! Згадай, як допитливо ти дивився на все довколишнє колись в дитинстві. Озирнися й придивись: світ є повним чародійства й починається воно в тобі. Це, як мерехтіння зірок на небі. Навіть в дощану ніч воно не припиняється, хоч ми його й не бачимо. Так само й зі світлом всередині: воно є, воно з тобою, воно полишиться з тобою назавжди».
